ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:Цей блог не призначений для встановлення діагнозу...
This blog does not intend to provide diagnosis, treatment, or medical advice. Read more. The content provided on this blog is for informational purposes only. Please consult with a physician or other healthcare professional regarding any medical or health-related diagnosis or treatment options. Information on this blog should not be considered as a substitute for advice from a healthcare professional. The claims made about specific products throughout this blog are not approved to diagnose, treat, cure, or prevent disease.
Автор: Доктор Скотт Бьюзінг, Л.Н. (лікар-натуропат)
У природі майже неможливо знайти чисті необхідні нам вітаміни та мінерали. Харчові продукти зазвичай містять складну суміш макро- та мікроелементів, які разом забезпечують наш організм усім потрібним для оптимальної роботи. Поступово, з розвитком обізнаності у сфері харчування, були виділені та ідентифіковані окремі вітаміни та мінерали, необхідні для існування організму. Через це стало можливим вживати великі дози окремих поживних речовин. Однак деякі з них діють краще, коли їх вживають разом, а не окремо. Усвідомлення того, як саме поживні речовини працюють у поєднанні, може сприяти їхній максимальній ефективності та мінімальній можливій шкоді від вживання дієтичних добавок із певними поживними речовинами.
За останні 30 років об'єм відомих нам даних щодо вітаміну D просто-таки вибухнув. Хоча спершу вітамін D було визнано важливим для здоров'я кісток, особливо в дітей — сучасні дослідження демонструють набагато складніше та тонке розуміння цього вітаміну.
Вітамін D є критично важливим для засвоєння кальцію. Однак наявні дані переконливо свідчать, що він також відіграє важливу роль у стані здоров'я серця, в автоімунних захворюваннях, неврологічних розладах, інфекціях, наслідках вагітності та інших хронічних захворюваннях. Наукові дослідження виявили, що достатній рівень вітаміну D спроможний сприяти запобіганню інфекціям та стримувати надмірне запалення. Проведені нещодавно огляди продемонстрували, що відповідний потребам рівень вживання цього вітаміну може допомогти при діабеті та інфекціях дихальних шляхів. Дослідження також показали, що вживання відповідних потребам доз вітаміну D здатне запобігти деяким автоімунним захворюванням чи полегшити їхній перебіг. З огляду на нерідко руйнівні наслідки таких захворювань, не дивно, що дієтичні добавки з вітаміном D користуються популярністю. Кореляцію з довголіттям, попри деякі припущення, не доведено.
Вітамін K, як і вітамін D, довгий час асоціювався лише з однією функцією. Загалом його вважають вітаміном, що сприяє згортанню крові. Варфарин, один із перших засобів для розрідження крові, який використовують для лікування та запобігання утворенню тромбів, діє через інгібування роботи вітаміну K. Та як і з вітаміном D, поступово ми все більше дізнаємося й про вітамін K.
Згідно з результатами останніх досліджень, вітамін K спроможний сприяти зміцненню кісток, допомагати в запобіганні затвердінню артерій, пов'язаному з серцевими захворюваннями, а також може відігравати певну роль при діабеті через поліпшення чутливості до інсуліну. Вітамін K бере участь у метаболізмі кальцію, допомагаючи запобігти його накопиченню та пошкодженню кровоносних судин і водночас скеровуючи його в кістки для їхнього зміцнення.
Таким чином, вітаміни D та K пов'язані одне з одним. Вітамін D стимулює засвоєння кальцію. У разі вживання з достатньою кількістю вітаміну K, засвоєний кальцій скеровується у відповідні ділянки організму, для підтримання здоров'я кісток та кровоносних судин.
Як і вітамін D, риб'ячий жир — теж популярна дієтична добавка. Згідно з результатами деяких сучасних досліджень, риб'ячий жир може допомогти в лікуванні депресії. Наявні дані також свідчать, що він може відігравати певну роль у запобіганні деменції та серцевим захворюванням. Загалом, риб'ячий жир демонструє протизапальні властивості та здатність розріджувати кров.
Хоча в риб'ячого жиру і спостерігається низка корисних властивостей, є проблеми й побоювання щодо якості дієтичних добавок із ним. Через свою хімічну структуру риб'ячий жир легко може згіркнути. У межах досліджень на тваринах було показано, що згірклий риб'ячий жир може завдавати їм шкоди. Це переконливо свідчить, що людям теж не варто його вживати.
Вітамін E — це жиророзчинний антиоксидант, який може захистити від згіркнення. Нещодавно проведене дослідження, у якому брали участь жінки, продемонструвало, що тривале споживання риб'ячого жиру виснажує запаси вітаміну E, підвищуючи активність вільних радикалів у всьому кровотоці. У цьому дослідженні використовувалося шість міжнародних одиниць (6 МО) вітаміну E, але цього явно було недостатньо, щоб запобігти підвищенню рівня вільних радикалів від вживання дієтичної добавки з риб'ячим жиром.
Через те, що структура риб'ячого жиру так легко порушується, може бути гарною ідеєю вживати його разом із жиророзчинними антиоксидантами. Ймовірно, для запобігання згіркненню риб'ячого жиру та виникненню в організмі проблем від вільних радикалів потрібна доза, вища за 6 МО вітаміну E.
Гомоцистеїн — це токсична амінокислота, яка утворюється в нашому організмі та корелює з підвищеним ризиком деменції та серцевих захворювань. І Вітамін B12 і фолати потрібні для перероблення гомоцистеїну. Коли їх достатньо, вони спроможні ефективно знижувати його рівень.
Незважаючи на те, що ще немає достатньо чітких даних про корисний вплив фолатів та вітаміну B12 на серцеві захворювання, у 2018 році було дійдено міжнародного консенсусу, що навіть помірне підвищення рівня гомоцистеїну може стати причиною погіршення когнітивних здібностей та деменції в літніх людей. Крім того, було зазначено, що не варто недооцінювати ризики підвищеного рівня гомоцистеїну — особливо тому, що лікування такого розладу вітамінами групи B, як-от фолатами та вітаміном B12, може бути дешевим, безпечним та дієвим. Таким чином, згідно з наявними даними, ці поживні речовини здатні демонструвати геріатричну дію на стан головного мозку.
Вітамін B12 та фолати — це два вітаміни групи B, які разом працюють у так званому циклі метилювання. Цикл метилювання — складна, але надзвичайно важлива система організму людини. Він бере участь у приєднанні метильних груп до різноманітних сполук. Метильна група — це атом вуглецю, зв'язаний із трьома атомами водню. Метильні групи важливі для дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), утворення нейромедіаторів, роботи нервів та інших систем організму людини. Гомоцистеїн природним чином утворюється в циклі метилювання; його рівень ефективно знижується за наявності достатнього об'єму фолатів та вітаміну B12.
Брак фолатів чи вітаміну B12 здатен відбиватися на організмі схожим чином. Значний дефіцит може спричинити незворотне пошкодження нервів. Якщо брак B12 помилково лікувати фолатами, це спроможне приховати симптоми, а корінь проблеми, пошкодження нервів, продовжуватиме розвиватися. Вживаючи дієтичні добавки з фолатами, завжди варто не забувати й про вітамін B12, щоб запобігти ризику пошкодження нервів через його дефіцит.
Цинк та мідь — два критично важливих макроелементи. У цинку в організмі багато різних функцій, а найчастіше виділяють його вплив на роботу імунітету. Мідь серед іншого є важливою для антиоксидантного захисту та формування сполучної тканини. Обидва ці мінерали можуть спричиняти проблеми, коли їх бракує чи забагато. Ці два мінерали також, можна сказати, дещо змагаються між собою: високий рівень міді часто корелює з низьким рівнем цинку, а високий рівень цинку спроможний знизити рівень міді.
Завдяки корисним для імунітету властивостям цинку, він став поширеною та популярною дієтичною добавкою. Можна легко знайти безрецептурні засоби, у яких цинку 50 мг чи навіть більше. Однак дані, отримані в межах досліджень на людях, свідчать, що вживання понад 50 мг цинку на день — разом із дієтичних добавок та їжі — здатне спричинити дефіцит міді. Симптоми браку міді можуть бути дуже серйозними, до анемії та периферичної невропатії, типу пошкодження нервів. Якщо таке не виявити на ранній стадії, це пошкодження нервів може стати незворотним.
У разі вживання понад 30 мг цинку на день варто не забувати й про мідь. Навіть на рівні 30 мг на день може мати сенс вживати і трохи міді — крім випадків, коли в дієті її й без цього багато. Хоч надлишок міді й може стати проблемою, загалом вважається, що додаткове вживання до 10 мг міді на день становить мінімальний ризик, крім осіб, які страждають на хворобу Вільсона — генетичний розлад, що спричиняє надмірне накопичення міді. Та все ж деякі дослідження продемонстрували, що надмірним може бути щоденне вживання міді, яке перевищує вже навіть 7 мг. Зазвичай мідь як дієтичну добавку вживають у дозах від 500 мкг до 2 мг на день.
Залізо — мінерал, важливий для вироблення енергії організмом. Залізо є критично важливим для утворення гемоглобіну. Гемоглобін — це залізовмісний білок, який переносить кисень у червоних кров'яних тільцях. Ці тільця транспортують кисень із легенів туди, де він потрібен тканинам. Без заліза вони цього робити не можуть. Якщо з доставлянням кисню до клітин та тканин виникають проблеми, може постраждати вироблення енергії в усьому організмі. Це може стати причиною анемії та втомлюваності.
Брак заліза є дуже поширеним у світі, особливо в жінок дітородного віку. Менструальний цикл знижує рівень заліза, спричиняючи щомісячну втрату крові. Через те, що залізо не дуже добре засвоюється, його дефіцит є одним із найпоширеніших серед усіх поживних речовин.
Один із найпростіших способів стимулювати засвоєння заліза — вживати його з вітаміном C. Вітамін C продемонстрував здатність підвищувати рівень всмоктування заліза шлунково-кишковим трактом. Однак його позитивний вплив на залізо цим не обмежується. Вітамін C також бере участь у засвоєнні та зберіганні заліза на клітинному рівні. Через те, що залізо також може діяти як вільний радикал, додаткове надходження антиоксидантів, таких як вітамін C, може допомогти мінімізувати наявні ризики.
Хоча багато вітамінів та мінералів у формі дієтичних добавок зазвичай купують та вживають окремо, варто знати, що деякі поживні речовини краще діють у поєднанні. Деякі ж пари особливо виділяються, як-от вітаміни D та K, риб'ячий жир та вітамін E, фолати та вітамін B12, цинк та мідь, залізо та вітамін C.
Джерела:
