Вперше опубліковано в травні 2018 р. / Оновлено в березні 2023 р.

Навіщо люди взагалі дотримуються безглютенової дієти?

Зниження рівня споживання глютену чи взагалі уникання його стає все поширенішим. 

Люди дотримуються безглютенової дієти переважно щоб уникнути імунозалежного запалення та реакцій організму, пов’язаних із чутливістю до глютену, або розладів травлення, таких як метеоризм та здуття живота, які трапляються в них після споживання злаків, які містять глютен. 

Чого варто уникати на безглютеновій дієті

Глютен та споріднені сполуки — це білковий комплекс, що можна знайти в пшениці та споріднених злаках, таких як ячмінь, спельта та жито.

Овес містить інший білок, який також може спричинити проблеми в осіб, чутливих до глютену. 

Рискіноа, щириця, пшоно, кукурудза та сорго глютену не містять, тож їх можна споживати в межах безглютенової дієти.

Поширені проблеми від харчових продуктів, що містять глютен

Далі наведено класифікацію, яка є важливою для розуміння обсягу проблем від харчових продуктів, що містять глютен.

Целіакія

Целіакія — це автоімунний розлад, спричинений чутливістю до глютену, що пошкоджує на слизовій оболонці тонкої кишки крихітні пальцеподібні ворсинки, так звані «віллє». В целіакії бувають 200 різних симптомів, але найчастіше це проблеми з боку шлунково-кишкового тракту: від зовсім легкого шлунково-кишкового дискомфорту до тяжкої мальабсорбції. Це, наприклад, діарея, випускання смердючих газів, здуття живота та підвищена концентрація жиру та неперетравлених шматочків їжі в калі. Симптоми целіакії та структурні пошкодження тонкої кишки зазвичай щезають, якщо дотримуватися строгої безглютенової дієти. Остаточний діагноз «целіакія» ставиться після проведення біопсії тонкої кишки. Сучасні скринінгові тести вимірюють рівень імуноглобулінів класу A, які є антитілами білків (трансглютамінази та/чи ендомізію) в аналізах крові. У пацієнтів із целіакією ці антитіла вказують на імунну реакцію та чутливість до глютену.

Чутливість до глютену без целіакії

Чутливість до глютену без целіакії (ЧГБЦ) — це ще один різновид імунозалежної чутливості до глютену. Він, однак, не спричиняє класичних пошкоджень травного тракту, як целіакія, та не супроводжується відповідними маркерами автоімунного розладу в крові. В осіб, які страждають на ЧГБЦ, розвиваються різноманітні симптоми, зокрема й із боку травного тракту, полегшення яких спостерігається в разі видалення глютену з дієти. 

Непереносимість глютену — це термін, яким називають шлунково-кишкові симптоми, як-от метеоризм та здуття живота, які не є імунозалежними, але трапляються після споживання глютену.

Алергія на пшеницю

Алергія на пшеницю може повторювати симптоми ЧГБЦ, але корелює з позитивними результатами аналізу реагування імунної системи на неглютенові білки пшениці, тобто класичною алергічною реакцією. 

Розлад, не пов’язаний із глютеном

Розладом, не пов’язаним із глютеном, називають непереносимість інших складників пшениці та злаків, які не є імунозалежними, але можуть спричиняти незначні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, як-от періодичне випускання газів, здуття живота та розлад шлунку. Найпоширенішими проблемними сполуками є складники харчових волокон, зокрема олігосахариди та фруктани. 

Чому так важливо виключити можливість целіакії чи ЧГБЦ?

Якби вся проблеми від глютену обмежувалися якимись незначними симптомами з боку шлунково-кишкового тракту, то це не було б великою проблемою. На жаль, перелік порушень здоров’я, в яких помічено корелювання з целіакією та ЧГБЦ, все зростає. Можливо, найсерйозніше з них — передчасна смерть. У межах знакового дослідження було розглянуто історії хвороби майже 30 000 пацієнтів із целіакією 1969–2008 років та вивчено смерті в чотирьох групах: осіб із повноцінною целіакією; із запаленням кишок, але не повноцінною целіакією; з латентною целіакією чи ЧГБЦ (підвищеній рівень антитіл глютену, але негативним результатом біопсії кишок); контрольна група без ознак целіакії чи чутливості до глютену. Результати виявилися досить важливими, бо порівняно з контрольною групою було виявлено підвищення ризику смерті на 39 % в осіб із целіакією, на 72 % — в осіб із запаленням травного тракту, пов’язаним із глютеном, і на 35 % — в осіб із чутливістю до глютену, але без целіакії. 

В іншій оглядовій статті перелічено 55 розладів здоров’я, що корелюють із целіакією та чутливістю до глютену, як-от синдром подразненої кишки, запальні захворювання травного тракту, анемія, мігрень, епілепсія, втомлюваність, афти, остеопороз, ревматоїдний артрит, вовчак, розсіяний склероз та майже всі інші автоімунні розлади. Інші дослідження продемонстрували, що целіакія та чутливість до глютену можуть корелювати зі втомлюваністю, порушеннями функції щитовидної залози, діабетом 1 типу, психічними розладами (зокрема й шизофренією), зниженими показниками настрою, порушенням розумових функцій та аутизмом. Ще зловіснішим є підвищений ризик розвинення злоякісних ракових захворювань, що спостерігається в пацієнтів із целіакією. Зокрема це стосується неходжкінської лімфоми. 

Суть полягає в тому, що за будь-якої підозри на чутливість до глютену чи целіакію варто звернутися до лікаря, бо вони корелюють із підвищеною захворюваністю та смертністю.

Як швидко починає діяти безглютенова дієта?

В усіх варіантах чутливості чи непереносимості виключення глютену зазвичай викликає поліпшення клінічної картини за кілька днів чи тижнів. Щодо целіакії, 30 % пацієнтів демонструють таке поліпшення протягом 3 днів, ще 50 % — протягом 1 місяця і 10 % — протягом наступного місяця. Проте приблизно в 10 % пацієнтів поліпшення спостерігається лише через 24–36 місяців уникання глютену. Якщо подивитися на ці дані з іншого боку, стан 8 з 10 хворих на целіакію поліпшується протягом місяця за умови дотримання безглютенової дієти.

Завітайте до спеціалізованого безглютенового розділу iHerb за різноманітними безглютеновими дієтисними добавками, харчовими продуктами, гігієнічною та косметичною продукцією тощо!

Корисність дієтичних добавок із травними ферментами

Дієтичні добавки з травними ферментами, що розщеплюють глютен, як-от діпептидилпептидаза IV (англ. dipeptidyl peptidase IV, DPP-IV), спроможні допомогти з не надто високим рівнем випадкового споживання глютену, але вони не спроможні замінити безглютенову дієту.

Згідно з результатами досліджень, навіть на безглютеновій дієті багато осіб, які страждають на целіакію, ненавмисно стикаються з достатньою кількістю глютену, щоб симптоми не зникали. На щастя, вживання дієтичних добавок із ферментами для перетравлювання глютену може допомогти з розщепленням такої невеликої його кількості. 

І хоча ферменти для розщеплення глютену не є засобами для лікування целіакії чи ЧГБЦ, їх можна використовувати як допоміжні препарати для травлення, щоб полегшити вплив ненавмисного споживання невеликих кількостей глютену в осіб, які страждають на будь-який із цих двох розладів.

Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США встановило суворі критерії та вимоги, яких виробники харчових продуктів мають дотримуватися, щоб маркувати свою продукцію позначкою «без глютену». Однак навіть із такими гарантіями схоже, що люди, які дотримуються безглютенової дієти, споживають достатньо глютену, щоб у них виникали проблеми. Споживання навіть лише 10 мг глютену може спричинити проблеми в деяких чутливих осіб, хоча пацієнти з целіакією здебільшого здатні витримати до 100 на день. Нещодавній аналіз, однак, продемонстрував, що середній рівень ненавмисного споживання глютену особами з целіакією на безглютеновій дієті оцінюється приблизно в 150–400 мг/день, якщо судити по рівню метаболітів глютену в сечі та калі.

Ці числа вказують на те, що повне уникання глютену за допомогою однієї лише безглютенової дієти є неможливим. Дієтичні добавки з препаратами травних ферментів, що містять ферменти, здатні перетравлювати глютен, можуть сприяти розщепленню ненавмисно спожитих невеликих кількостей глютену. 

Однак важливо буде наголосити, що ферменти для перетравлювання глютену не є заміною безглютенової дієти, особливо для хворих на целіакію чи чутливих до глютену людей. 

Джерела:

  1. Leonard MM, Sapone A, Catassi C, Fasano A. Celiac Disease and Nonceliac Gluten Sensitivity: A Review. JAMA. 2017 Aug 15;318(7):647-656. 
  2. Roszkowska A, Pawlicka M, Mroczek A, Bałabuszek K, Nieradko-Iwanicka B. Non-Celiac Gluten Sensitivity: A Review. Medicina (Kaunas). 2019 May 28;55(6).
  3. Losurdo G, Principi M, Iannone A, et al. Extra-intestinal manifestations of non-celiac gluten sensitivity: An expanding paradigm. World J Gastroenterol. 2018 Apr 14;24(14):1521-1530. 
  4. Fasano A. All disease begins in the (leaky) gut: role of zonulin-mediated gut permeability in the pathogenesis of some chronic inflammatory diseases. F1000 Res. 2020 Jan 31;9.
  5. Cardoso-Silva D, Delbue D, Itzlinger A, et al. Intestinal Barrier Function in Gluten-Related Disorders. Nutrients. 2019 Oct 1;11(10).
  6. Ludvigsson JF, Montgomery SM, Ekbom A, Brandt L, Granath F. Small-intestinal histopathology and mortality risk in celiac disease. JAMA. 2009 Sep 16;302(11):1171-8.
  7. Rubio-Tapia A, Kyle RA, Kaplan EL, Johnson DR, Page W, Erdtmann F, Brantner TL, Kim WR, Phelps TK, Lahr BD, Zinsmeister AR, Melton LJ 3rd, Murray JA. Increased prevalence and mortality in undiagnosed celiac disease. Gastroenterology. 2009 Jul;137(1):88-93
  8. Syage JA, Kelly CP, Dickason MA, et al. Determination of gluten consumption in celiac disease patients on a gluten-free diet. Am J Clin Nutr. 2018 Feb 1;107(2):201-207.
  9. König J, Brummer RJ. Is an enzyme supplement for celiac disease finally on the cards? Expert Rev Gastroenterol Hepatol. 2018 Jun;12(6):531-533.
  10. Salden BN, Monserrat V, Troost FJ, et al. Randomised clinical study: aspergillus niger-derived enzyme digests gluten in the stomach of healthy volunteers. Aliment Pharmacol Ther. 2015 Aug;42(3):273–285.
  11. König J, Holster S, Bruins MJ, et al. Randomized clinical trial: effective gluten degradation by Aspergillus niger-derived enzyme in a complex meal setting. Sci Rep. 2017 Oct 12;7(1):13100.
  12. Ehren J, Morón B, Martin E, Bethune MT, Gray GM, Khosla C. A food-grade enzyme preparation with modest gluten detoxification properties. PLoS One. 2009 Jul 21;4(7):e6313.