ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:Цей блог не призначений для встановлення діагнозу...
This blog does not intend to provide diagnosis, treatment, or medical advice. Read more. The content provided on this blog is for informational purposes only. Please consult with a physician or other healthcare professional regarding any medical or health-related diagnosis or treatment options. Information on this blog should not be considered as a substitute for advice from a healthcare professional. The claims made about specific products throughout this blog are not approved to diagnose, treat, cure, or prevent disease.
Автор: Д-р Майкл Мюррей, лікар-натуропат
Вперше опубліковано у квітні 2017 р. / Оновлено в липні 2023 р.
Незважаючи на все те, що ви, можливо, чули, подолання тяги до їжі мало стосується сили волі.
Кисень, їжа, вода — ось три основні чинники, потрібні нам, щоб залишатися живими. Якщо ми на значний термін позбавлені одного з них (не дуже надовго, якщо мова йде про кисень), то організм та мозок мають потужні механізми, щоб змусити нас дихати, їсти чи пити.
Щодо їжі, мозок чутливий до раптових падінь рівня цукру в крові та вивільняє низку хімічних речовин, які змушують нас прагнути цукру та солодощів, щоб підвищити цей рівень. Наш кишковий тракт та жирові клітини також здатні виділяти гормони, що спонукають нас їсти.
Можливо, в людей без проблем із вагою просто повноцінно функціонує система контролю апетиту. Ця система складається з глюкози в крові, гормонів, вироблених травним трактом невеликих білків (пептидів), нейромедіаторів (хімічних речовин головного мозку) та інших елементів.
Ці елементи впливають на центр апетиту, що розташований у мозку, щоб активувати чи блокувати відчуття голоду чи ситості. Люди середньої ваги зазвичай не відчувають частої тяги до їжі та можуть бути більш пристосованими до відчуття голоду. Вони також схильні відчувати себе задоволеними, споживаючи порції, які не сприяють збільшенню ваги.
Один із ключових чинників, здатний порушити апетит та контроль порцій — це накопичення черевного жиру. Коли в людей із надмірною вагою та ожирінням збільшуються жирові клітини черевної порожнини, це може порушити складну систему контролю апетиту. Критичним чинником такого порушення є резистентність до інсуліну.
Резистентність до інсуліну, одного з гормонів організму людини, створює передумови для сильної тяги до їжі. У примітивніші часи резистентність до інсуліну допомагала людям набирати вагу, коли їжі вистачало, щоб потім пережити голодний період. Зараз, можливо, ця проблема стала менш актуальною, тож наша фізіологія може застрягати в режимі зберігання жиру з надмірно активним апетитом.
Якщо ви плануєте скинути зайву вагу та не набирати її знову, для цього важливо перезавантажити систему контролю апетиту та позбутися надмірної тяги до їжі. З цим можуть допомогти дві сильнодійні дієтичні методики: стабілізування рівня цукру в крові та підвищення рівня серотоніну в головному мозку.
Першим кроком до приборкання тяги до їжі буде усунення причини. У багатьох випадках ця причина полягає в нестабільному контролю рівня цукру в крові через резистентність до інсуліну. За допомогою революційної технології та цілодобового моніторингу рівня цукру в крові ми з доктором медичних наук Майклом Лайоном виявили, що утримання рівня цукру в крові в межах вузького діапазону є ключем до контролю надмірного апетиту.
Коли графік рівня цукру людини схожий на американські гірки, контролювати апетит чи розмір порцій дуже складно. Навіть якщо цей рівень після різкого падіння все ще залишається високим чи нормальним, мозок однаково щоразу впадає в паніку. Він виділяє сильнодійні стимулятори апетиту та гормони, зокрема кортизол та адреналін, щоб підвищити рівень цукру в крові. Це надійний механізм, призначений для виживання.
Вплив коливань рівня цукру в крові на апетит можна значною мірою простежити до спеціалізованих гліальних клітин, які оточують кожну клітину мозку. Гліальні клітини відіграють важливу роль у відчуванні рівня глюкози в крові. Коли рівень цукру в крові різко падає, гліальні клітини надсилають потужні сигнали до ділянок мозку, які стимулюють тягу до їжі, як-от гіпоталамус. Через резистентність до інсуліну та супутні «американські гірки» цукру в крові особи з надмірною вагою часто відчувають майже постійні спонукання їсти.
Тож як можна поліпшити ситуацію з контролем рівня цукру в крові та інсулінорезистентністю? Ось сім ключових способів:
Це означає, що варто уникати надмірного споживання вуглеводів — зокрема, тих, які швидко підвищують рівень цукру в крові, як-от харчові продукти, що містять рафінований цукор, кукурудзяний сироп із високим вмістом фруктози, біле борошно та інші багаті на цукор продукти.
Вони можуть похвалитися найбільшою підтримкою в наукових колах, зокрема й результатами клінічних випробувань на людях. Вживати 2,5–5 грамів перед їжею.
Хром у дозі 200–400 мкг на добу необхідний для нормальної роботи інсуліну. Дієтичні добавки з хромом продемонстрували здатність допомагати з контролем апетиту.
Кортизол, гормон стресу, сприяє погіршенню контролю рівня цукру в крові та стресогенній тязі до їжі.
Переконайтеся, що ніколи не залишитеся голодні, за допомогою перекусів між споживанням їжі. Чудовими низькокалорійними варіантами можуть стати такі харчові продукти, як горіхи, насіння та сироватковий білок.
Займайтеся фізичними вправами щонайменше 30 хвилин на добу.
Плануйте своє щоденне меню заздалегідь.
PGX®, він же PolyGlycopleX чи поліглікоплекс, це унікальна матриця харчових волокон, вироблена з волокна кореневищ конняку (глюкоманнану), ксантанової камеді та альгінату. За останні 30 років докладні клінічні дослідження на людях, опубліковані в провідних медичних журналах, показали спроможність PGX® демонструвати такі корисні властивості:
Деякі з цих корисних властивостей пов’язані з тим, що PGX® здатний природним чином підвищувати рівень ГПП-1.12 ГПП-1 — це гормон, який виділяють розташовані в тонкій та товстій кишці L-клітини. Вважається, що це працює в такий спосіб: у відповідь на складники їжі L-клітини виділяють ГПП-1. Це викликає поліпшення чутливості до інсуліну та контролю рівня цукру в крові, а також сприяє насиченню.
Просуваючися як тонкою, так і товстою кишкою PGX® спроможний підвищувати рівень ГПП-1 у два способи: по-перше, стимулювати імпульсне виділення ГПП-1 L-клітанами, а по-друге — збільшувати в товстій і тонкій кишці кількість L-клітин, які виробляють ГПП-1. Регулярні імпульси виділення ГПП-1 викликають відчуття насичення.
PGX представлений на ринку в різноманітних формах: у гранулах, капсулах та як інгредієнт порошкових напоїв для насичення чи заміни їжі. Особисто я віддаю перевагу гранулам та замінникам їжі. Головне — вживати по 5 грамів PGX тричі на день, перед їжею.
Ще одна дієтологічна методика, здатна допомогти з тягою до їжі, це підвищення рівня серотоніну в головному мозку. Низький рівень серотоніну може стати причиною тяги до їжі, особливо до солодощів. Вироблення серотоніну починається з триптофану, однієї з амінокислот нашого організму. Інсулінорезистентність чи надмірний рівень кортизолу здатні блокувати перетворення триптофану на 5-гідрокситриптофану (англ. 5-Hydroxytryptophan, 5-HTP) — проміжну стадію між триптофаном та серотоніном.
У межах чотирьох клінічних досліджень на людях було продемонстровано здатність 5-гідрокситриптофану дуже добре сприяти насиченню. Ці дослідження 5-гідрокситриптофану було проведено в Італії. І навіть хоча учасниці не докладали свідомих зусиль, щоб споживати менше калорій чи втрачати вагу, під час споживання 5-гідрокситриптофану у формі дієтичної добавки саме це й відбувалося. Зокрема, згідно з результатами цих досліджень, під час споживання 5-гідрокситриптофану у формі дієтичної добавки жінки споживали менше калорій із макаронними виробами та хлібом. Завдяки зниженому рівню споживання калорій, середня втрата ваги становила 0,45–0,68 кг (1–1,5 фунта) на тиждень протягом 4–6 тижнів дослідження. Звичайна доза 5-гідрокситриптофану складає 50–100&мг тричі на день перед споживанням їжі.
Джерела:
