Із зростанням популярності їстівних водоростей по всьому світу багато людей вивчають можливості смачної та корисної їжі. Морський мох може бути одним із таких продуктів.

То що таке морський мох? Чи є правдивість в твердженнях про корисність, пов’язаних з цим дивним морським овочем? Дослідження підтверджують, що морський мох може мати дивовижну користь для всього організму.

Що таке морський мох?

Морський мох, науково відомий як Chondrus crispus, — це різновид морських водоростей, які зазвичай зустрічаються в прибережних районах Атлантичного океану вздовж Північноамериканського та Європейського континентів. Морський мох також можна знайти в Тихому океані, але там він менш поширений.

Морський мох відносять до червоних морських водоростей, що відрізняє його від інших видів водоростей, які можуть відноситися до зелених або коричневих. Він має колючий вигляд і липку на дотик текстуру. Морський мох також називають червоними водоростями або ірландським мохом.

Поза межами сфери охорони здоров'я і благополуччя морський мох в основному використовується як джерело карагенану. Карагенан —  це загусник, який використовується в різних продуктах комерційного виробництва, таких як желе, йогурт і морозиво. Карагенан також міститься в деяких ліках. Хоча морський мох може бути джерелом карагенану, його потенційна користь для здоров’я виходить за межі простого загущення їжі.

1. Морський мох може бути багатим на корисні поживні речовини

Що стосується поживних речовин, морський мох може завдати потужного удару своїми властивостями. Дослідження показують, що морський мох містить різноманітні вітаміни та мінерали, які є необхідними для оптимального функціонування організму. Наприклад, одне дослідження продемонструвало, що морський мох містить більше кальцію, ніж молоко.

Як представник групи Rhodophyta або червоних морських водоростей, морський мох також містить більше калію, марганцю та цинку, ніж зелені водорості, а також він багатий на йод.

Калій необхідний для здорового артеріального тиску, а марганець сприяє розщепленню вуглеводів для енергії. Цинк відіграє величезну роль у збереженні здорової імунної системи, тоді як йод необхідний для здоров’я щитовидної залози.

Дослідження також стверджують, що морський мох містить бета-каротин, жовтувату сполуку, яка в організмі перетворюється на вітамін А. Дослідження пов’язують оптимальний рівень бета-каротину в крові з меншим ризиком серцево-судинних захворювань. Для порівняння: споживання вітаміну А пов’язане з відмінним зором і меншим ризиком курячої сліпоти.

Крім вітамінів і мінералів, дослідження показують, що морський мох може містити невелику кількість білка. Одне дослідження показало, що суха вага морського моху містить вражаючих 35 % протеїну, але цей відсоток може бути збільшений через спосіб приготування морського моху. Дослідження вказують, що вміст білка в морському моху може змінюватися в залежності від способу його обробки.

Згідно з Центральною базою даних харчової промисловості Міністерства сільського господарства Сполучених Штатів, 10 грамів або 2 столових ложки морського моху містять приблизно 0,2 грами білка.

2. Морський мох може принести користь здоров’ю щитовидної залози

Оскільки морський мох, як і багато інших морських водоростей, багатий на йод, дослідження стверджують, що морський мох може принести користь щитовидній залозі. Щитовидна залоза — це залоза у формі метелика, розташована біля основи шиї, що відповідає за регулювання метаболізму та розвитку організму.

Для належного функціонування щитовидної залози необхідне споживання оптимальної кількості йоду через режим харчування. Потрапляючи всередину, йод використовується для створення гормонів щитовидної залози, які відіграють різні важливі ролі в організмі, наприклад, зберігають здорову вагу та допомагають підтримувати нормальну температуру тіла.

Одне дослідження було проведене на 8 інуїтах в Арктиці, які споживали морський мох принаймні щотижня. Дослідження показало, що йод у морському моху має високу біодоступність, що може сприяти здоров’ю щитовидної залози.

Інше дослідження за участю 44 осіб виявило, що тиреотропний гормон або ТТГ був у межах норми для людей, хоча й на вищому рівні.

ТТГ — це гормон, що виділяється гіпофізом у головному мозку, який спонукає щитовидну залозу почати виробляти більше власних гормонів трийодтироніну (Т3) і тироксину (Т4). ТТГ, вищий за нормальний, свідчить про наявність незначної дисфункції у щитовидній залозі.

Дослідження відзначило, що люди з ТТГ у вищому діапазоні норми споживали більше морського моху, ніж зазвичай, і споживали його щодня.

3. Морський мох може покращувати здоров’я кишківника

Кишківник, який правильно функціонує, є одним із найважливіших стовпів загального здоров’я та благополуччя. Морський мох може бути корисним для здоров’я кишківника.

Дослідження показують, що морський мох містить багато корисних для кишківника поживних речовин, таких як харчова клітковина та олігосахариди. Олігосахариди – це тип вуглеводів, які не засвоюються організмом людини. Це дозволяє олігосахаридам проходити через верхні відділи травного тракту, наприклад через шлунок, потрапляти в кишківник і ставати їжею для здорових бактерій. По суті, олігосахариди діють як пребіотики для кишківника.

Одне дослідження на групі тварин довело, що харчові добавки з морським мохом сприяли більшому розвитку корисних бактерій у кишківнику, ніж у групі, яка не отримувала добавки.

Дослідження також встановило, що не лише збільшилась кількість корисних бактерій, але й зменшилась кількість шкідливих бактерій. Крім того, дослідження виявило збільшення певних антитіл, що вказує на те, що морський мох може допомагати у підтримці імунної системи.

4. Морський мох може стати корисним для здоров’я шкіри

Сяюча бездоганна шкіра часто є жаданою ознакою здоров’я. Дослідження показують, що однією з переваг морського моху є сприяння здоров’ю шкіри. Одне дослідження, яке аналізувало поживний вміст морського моху, виявило, що водорості містять цитрулін-аргінін.

Цитрулін-аргінін — це молекула, що містить амінокислоти цитрулін і аргінін. Цитрулін — це незамінна амінокислота, яку нирки перетворюють на аргінін. Аргінін є незамінною амінокислотою для дітей, але не для дорослих і в основному використовується організмом для синтезу нових білків і збереженні імунітету.

Дослідження показують, що аргінін може сприяти здоров’ю шкіри, скорочуючи час загоєння ран і збільшуючи вміст білка в шкірі.

Морський мох також може приносити користь здоров’ю шкіри завдяки карагенану. Незважаючи на суперечки щодо вживання карагенану, одне дослідження у пробірці показало, що карагенан може захищати від пошкодження клітин шкіри, викликаного ультрафіолетом.

Інше дослідження у пробірці показало, що карагенан, який міститься в морському моху, діє як антиоксидант і допомагає захищати клітини від пошкодження.

5. Морський мох може принести користь здоров’ю мозку

З віком багато людей прагнуть зберігати здорове, активне тіло та гострий розум. Дослідження вказують, що морський мох може приносити користь здоров’ю мозку.

Одне дослідження на тваринах було зосереджене на впливі морського моху на перебіг хвороби Паркінсона. Хвороба Паркінсона – це стан, при якому пошкоджуються клітини мозку, які виробляють дофамін. Через це тіло зазнає скутості, тремтіння, сповільнення рухів та виникнення неконтрольованих рухів тіла.

Дослідження на тваринній моделі хвороби Паркінсона показало, що додавання екстракту морського моху допомагає запобігати втраті клітин мозку, які виробляють дофамін.

Дослідження відзначило, що додавання екстракту морського моху сприяло пришвидшенню рухів тіла. Дослідження також виявило, що екстракт морського моху здатний захищати від окислювального стресу, який часто пов’язаний із хворобою Паркінсона.

Можливі побічні ефекти

Незважаючи на те, що морський мох може приносити користь різноманітним органам і системам організму, внаслідок його споживання можуть виникнути деякі побічні ефекти.

Одним з найважливіших побічних ефектів, які можуть виникнути через надмірне споживання морського моху, є надлишок йоду в організмі.

Надлишок йоду може призвести до дисфункції щитовидної залози, аутоімунного захворювання щитовидної залози та/або зоба. Зоб — це збільшення щитовидної залози. Надмірне споживання йоду також може загрожувати життю людей, які страждають на надмірно активну роботу щитовидної залози або гіпертиреоз. Одне дослідження описало випадок з 28-річною жінкою, яка потребувала невідкладної медичної допомоги після прийому морського моху протягом 2 років, хоча у неї був діагностована гіперфункція щитовидної залози. Надмірне споживання йоду також може призвести до нудоти, блювоти та діареї.

Іншим побічним ефектом морського моху може бути підвищений вплив важких металів, таких як свинець, миш’як і кадмій. Кількість забруднювачів-важких металів у морському моху часто залежить від того, де він культивувався чи збирався.

Придбання харчових добавок з морського моху у надійного виробника може допомогти зменшити ризик впливу важких металів. Багато авторитетних виробників морського моху перевіряють якість, щоб переконатися, що у їхніх добавках відсутні забруднення.

Висновки

Морський мох — це цікавий морський овоч, повний поживних речовин. Цей суперпродукт може бути ідеальним доповненням на шляху збереження здоров’я з потенційними перевагами для різних органів — від кишківника до мозку.

Джерела:

  1. Aakre I, Tveito Evensen L, Kjellevold M, et al. Iodine Status and Thyroid Function in a Group of Seaweed Consumers in Norway. Nutrients. 2020;12(11):3483. Published 2020 Nov 13. doi:10.3390/nu12113483
  2. Andersen S, Noahsen P, Rex KF, Florian-Sørensen HC, Mulvad G. Iodine in Edible Seaweed, Its Absorption, Dietary Use, and Relation to Iodine Nutrition in Arctic People. J Med Food. 2019;22(4):421-426. doi:10.1089/jmf.2018.0187
  3. Circuncisão AR, Catarino MD, Cardoso SM, Silva AMS. Minerals from Macroalgae Origin: Health Benefits and Risks for Consumers. Mar Drugs. 2018;16(11):400. Published 2018 Oct 23. doi:10.3390/md16110400
  4. Darias-Rosales J, Rubio C, Gutiérrez ÁJ, Paz S, Hardisson A. Risk assessment of iodine intake from the consumption of red seaweeds (Palmaria palmata and Chondrus crispus). Environ Sci Pollut Res Int. 2020;27(36):45737-45741. doi:10.1007/s11356-020-10478-9
  5. Darias-Rosales, J., Rubio, C., Gutiérrez, Á.J. et al. Risk assessment of iodine intake from the consumption of red seaweeds (Palmaria palmata and Chondrus crispus). Environ Sci Pollut Res 27, 45737–45741 (2020). https://doi.org/10.1007/s11356-020-10478-9
  6. Elaine Cristina Faria Abrahão Machado, Letícia Ambrosano, Renan Lage, Beatrice Martinez Zugaib Abdalla, Adilson Costa,Chapter 23 - Nutraceuticals for Healthy Skin Aging, Ronald Ross Watson, Nutrition and Functional Foods for Healthy Aging, Academic Press, 2017, Pages 273-281, ISBN 9780128053768, https://doi.org/10.1016/B978-0-12-805376-8.00023-X.
  7. Farebrother J, Zimmermann MB, Andersson M. Excess iodine intake: sources, assessment, and effects on thyroid function. Ann N Y Acad Sci. 2019;1446(1):44-65. doi:10.1111/nyas.14041
  8. Hu ZM, Li W, Li JJ, Duan DL. Post-pleistocene demographic history of the North Atlantic endemic Irish moss Chondrus crispus: glacial survival, spatial expansion and gene flow. J Evol Biol. 2011;24(3):505-517. doi:10.1111/j.1420-9101.2010.02186.x
  9. Khandaker MU, Chijioke NO, Heffny NAB, et al. Elevated Concentrations of Metal(loids) in Seaweed and the Concomitant Exposure to Humans. Foods. 2021;10(2):381. Published 2021 Feb 10. doi:10.3390/foods10020381
  10. Liu J, Banskota AH, Critchley AT, Hafting J, Prithiviraj B. Neuroprotective effects of the cultivated Chondrus crispus in a C. elegans model of Parkinson's disease. Mar Drugs. 2015;13(4):2250-2266. Published 2015 Apr 14. doi:10.3390/md13042250
  11. Liu J, Kandasamy S, Zhang J, et al. Prebiotic effects of diet supplemented with the cultivated red seaweed Chondrus crispus or with fructo-oligo-saccharide on host immunity, colonic microbiota and gut microbial metabolites. BMC Complement Altern Med. 2015;15:279. Published 2015 Aug 14. doi:10.1186/s12906-015-0802-5
  12. Lomartire S, Marques JC, Gonçalves AMM. An Overview to the Health Benefits of Seaweeds Consumption. Mar Drugs. 2021;19(6):341. Published 2021 Jun 15. doi:10.3390/md19060341
  13. Maram Khalifa, Hassaan B Aftab, Vitaly Kantorovich, “Fueling the Fire” - Irish Sea-Moss Resulting in Jod-Basedow Phenomenon in a Patient With Grave’s Disease, Journal of the Endocrine Society, Volume 5, Issue Supplement_1, April-May 2021, Page A906, https://doi.org/10.1210/jendso/bvab048.1849
  14. Mohamed Z. Gad, Anti-aging effects of l-arginine, Journal of Advanced Research, Volume 1, Issue 3, 2010, Pages 169-177, ISSN 2090-1232, https://doi.org/10.1016/j.jare.2010.05.001. (www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2090123210000573)
  15. O’ Connor J, Meaney S, Williams GA, Hayes M. Extraction of Protein from Four Different Seaweeds Using Three Different Physical Pre-Treatment Strategies. Molecules. 2020; 25(8):2005. https://doi.org/10.3390/molecules25082005
  16. Pangestuti R, Shin KH, Kim SK. Anti-Photoaging and Potential Skin Health Benefits of Seaweeds. Mar Drugs. 2021 Mar 22;19(3):172. doi: 10.3390/md19030172. PMID: 33809936; PMCID: PMC8004118.
  17. Pereira L, Valado A. The Seaweed Diet in Prevention and Treatment of the Neurodegenerative Diseases. Mar Drugs. 2021;19(3):128. Published 2021 Feb 26. doi:10.3390/md19030128
  18. Soares C, Sousa S, Machado S, et al. Bioactive Lipids of Seaweeds from the Portuguese North Coast: Health Benefits versus Potential Contamination. Foods. 2021;10(6):1366. Published 2021 Jun 12. doi:10.3390/foods10061366
  19. Thevanayagam H., Mohamed S.M., Chu W.-L. Assessment of UVB-photoprotective and antioxidative activities of carrageenan in keratinocytes. J. Appl. Phycol. 2014;26:1813–1821. doi: 10.1007/s10811-013-0207-0.
  20. von Lintig J. Eat Your Carrots! β-Carotene and Cholesterol Homeostasis. J Nutr. 2020;150(8):2003-2005. doi:10.1093/jn/nxaa189
  21. YOUNG EG, SMITH DG. Amino acids, peptides, and proteins of Irish Moss, Chondrus crispus. J Biol Chem. 1958;233(2):406-410. (Proteins in sea moss)
  22. Yuan H., Song J., Zhang W., Li X., Li N., Gao X. Antioxidant activity and cytoprotective effect of κ-carrageenan oligosaccharides and their different derivatives. Bioorganic Med. Chem. Lett. 2006;16:1329–1334. doi: 10.1016/j.bmcl.2005.11.057