ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:Цей блог не призначений для встановлення діагнозу...
This blog does not intend to provide diagnosis, treatment, or medical advice. Read more. The content provided on this blog is for informational purposes only. Please consult with a physician or other healthcare professional regarding any medical or health-related diagnosis or treatment options. Information on this blog should not be considered as a substitute for advice from a healthcare professional. The claims made about specific products throughout this blog are not approved to diagnose, treat, cure, or prevent disease.
Автор: Доктор Скотт Бьюзінг, Л.Н. (лікар-натуропат)
Розлад травлення є поширеною проблемою. Зазвичай, основними симптомами є дискомфорт, печія, здуття живота, гази або біль у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. За підрахунками приблизно 20% населення планети регулярно страждає від розладу травлення.
Конкретні причини цього не завжди можна визначити, однак багато з них можна виключити. Зокрема, однією спільною причиною розладу травлення є надмірне розростання у шлунку бактерій Helicobacter pylori. Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки і гастроезофагенальний рефлюкс також є частими причинами печії. При хронічних хворобах травної системи завжди варто консультуватися з лікарем.
Втім, у багатьох випадках, пов'язаних із розладом травлення без будь-яких визначених причин, можуть допомогти декілька природних засобів.
Пробіотики це корисні бактерії або дріжджі, які зазвичай застосовують для полегшення симптомів розладу травлення. Стінки шлунково-кишкового тракту вистелені бактеріями, які відіграють допоміжну роль у травленні. Коли щось іде не так, і окремі проблемні бактерії розростаються, можуть виникати симптоми розладу травлення. Використання пробіотиків є досить простим методом для стимуляції імунної системи та позбавлення від шкідливих бактерій.
На сьогодні надійних досліджень щодо лікування розладу травлення не так багато, однак усі вони свідчать про користь пробіотиків. Наявні дослідження також показують, що комбінація пробіотичних організмів є більш корисною, ніж пробіотичні препарати, що складаються з одного організму. Наразі конкретні корисні види та штами бактерій не визначені, оскільки для цього необхідно провести додаткові дослідження.
У випадку поєднання симптомів розладу травлення зі синдромом подразненого кишківника —діареї або закрепу з болем у нижній частині живота, пов’язаним із випорожненням кишківника, — ймовірність користі від пробіотиків стає ще вищою.
Цікаво, що пробіотики мають користь не лише для травлення, а й для лікування інших захворювань. Тож їх застосування може створити сприятливі умови для зменшення симптомів інших хвороб разом з користю для здоров'я шлунково-кишкового тракту. Дослідження свідчать, що окремі пробіотики можуть допомагати при алергіях, запобігати респіраторним інфекціям, покращувати психічне здоров'я та сприяти схудненню.
Існує безліч різноманітних марок та типів пробіотиків , тому іноді важко обрати якийсь конкретний продукт. Загалом, варто віддавати перевагу продукту, який має у своєму складі перелік добре вивчених штамів бактерій, що використовувалися в клінічних дослідженнях. Якщо одна марка пробіотиків вам не допомагає, спробуйте інший продукт з іншими штамами бактерій, можливо, вони спрацюють краще.
Травні ферменти сприяють перетравленню їжі для зменшення або усунення симптомів розладу травлення. Процес травлення досить складний - він розпочинається в ротовій порожнині та закінчується у тонкому кишківнику, де й відбувається засвоєння більшості поживних речовин. Через складність травлення часто виникають проблеми. Погано перетравлена їжа може стати джерелом живлення для бактерій у шлунково-кишковому тракті, які зі свого боку можуть викликати або посилювати симптоми розладу травлення. Допомагаючи травленню за допомогою травних ферментів, можна відновити травний процес і зменшити симптоми.
Наразі існує небагато детальних досліджень щодо травних ферментів, однак вони свідчать про можливу користь для лікування шлунково-кишкових розладів, зокрема синдрому роздратованого кишківника та нецеліакійної чутливості до глютену (з пшениці). У межах дослідження, проведеного в Китаї, науковці безпосередньо оцінювали роль травних ферментів при розладах травлення та виявили, що вони на 80% ефективніше полегшують загальні симптоми. Застосування харчових добавок з травними ферментами передбачає їх вживання перед їжею для максимізації корисних властивостей.
Не зважаючи на усі пов'язані з цим жарти, клітковина корисна не лише для полегшення закрепів. Насправді, дослідження показують, що регулярне збільшення споживання харчової клітковини на 10 грамів щодня знижує ризик смерті з усіх причин на 11%. Було виявлено, що клітковина потенційно корисна для схуднення та регулювання рівня цукру в крові. Вона навіть допомагає знизити ризик серцевих захворювань.
Розчинна клітковина також корисна для полегшення симптомів розладу травлення. Метааналіз опублікованого дослідження показав, що розчинна клітковина ефективна для зменшення симптомів синдрому подразненого кишечника, який зазвичай збігається зі звичайним розладом травлення. Було виявлено, що частково гідролізована гуарова камедь, тип розчинної клітковини, полегшує функціональний абдомінальний біль у дітей. Однак варто зазначити, що у деяких осіб може виникати негативна реакція на клітковину, що проявляється у формі підвищеного газоутворення або здуття живота. До клітковини, що викликає найменше газоутворення та здуття, але все ж має корисні властивості, включають частково гідролізовану гуарову камедь та волокна з акації.
Перцеву м'яту здавна використовують як заспокійливий трав'яний засіб для травного тракту. Перцева м'ята відома своїми спазмолітичними ефектами, розслабляє м’язи шлунково-кишкового тракту і має певні м’які знеболювальні властивості. Крім того, перцева м'ята має антибактеріальні та противірусні властивості, чим пояснюється її ефект на мікрофлору шлунково-кишкового тракту. Більшість досліджень щодо використання олії м’яти перцевої для лікування синдрому подразненого кишківника виявили значні переваги у зменшенні симптомів. У цих дослідженнях використовували капсули, вкриті ентеросолюбільною оболонкою з маслом перцевої м’яти. Вкрита оболонкою капсула запобігає вивільненню олії в шлунку і натомість доставляє масло перцевої м’яти в тонкий кишківник.
Виявлено, що комбінація олій м’яти перцевої та кмину в капсулах з ентеросолюбільною оболонкою також ефективна для полегшення симптомів розладу травлення. Згідно результатів окремого дослідження абдомінальний біль та дискомфорт значно зменшувалися після чотирьох тижнів лікування. Як правило, перцева м'ята досить безпечна, однак у деяких людей може виникати печія. У разі, якщо людина регулярно відчуває печію, слід обережніше підійти до використання олії перцевої м’яти, оскільки у окремих людей печія може тільки посилитися.
Хоча у деяких випадках допомагає чай з м'яти , більшість досліджень все ж зосереджені на застосуванні капсул з ентеросолюбільною оболонкою з олією перцевої м'яти.
Яблучний оцет –старий народний засіб майже від усього. Якщо почитати інформацію в інтернеті, можна знайти безліч коментарів людей, які розповідають про користь яблучного оцту від будь-яких симптомів або хвороб. Наразі найбільш глибоко вивчено його вплив на зниження цукру в крові, проте дослідження також показують, що він може позитивно впливати на зниження загального холестерину та тригліцеридів.
Слід визнати, що не існує жодних опублікованих досліджень щодо застосування яблучного оцту для лікування шлунково-кишкових захворювань, однак, враховуючи неофіційні дані та безпечність яблучного оцту, при правильному застосуванні його можна розглядати як потенційно корисні ліки. Існують дані, що свідчать про чутливість нижнього стравохідного сфінктера до кислоти, що означає, що він закривається під дією кислоти. Саме тому часто оцет використовують при печії. Для деяких осіб яблучний оцет може стати простим способом тримати сфінктер закритим після їжі, щоб запобігти печії. Однак слід взяти до уваги, що сам продукт є кислотним, тому частина людей може не помітити переваг, або й навпаки - відчути погіршення симптомів. У таких випадках від вживання яблучного оцту слід відмовитися.
Оскільки яблучний оцет виробляється за допомогою процесу ферментації, сирий продукт зазвичай містить деякі пробіотичні організми, які також можуть допомогти полегшити шлунково-кишкові симптоми. Щоб максимізувати користь яблучного оцту для шлунково-кишкового тракту, я зазвичай рекомендую вживати саме сирий продукт, окрім випадків, коли в людини ослаблений імунітет.
Для безпечного вживання оцту його слід розводити з водою. Нерозбавлений оцет може пошкодити зубну емаль та обпекти стравохід. Існують таблетки та пігулки з оцтом, однак дослідження показують, що стосовно їхньої чистоти та безпечності можуть бути сумніви. Як правило, оцет містить 4%-8% оцтової кислоти, решта – переважно вода.
Щоб виготовити порошок, цю воду потрібно видалити. Це призведе до утворення концентрованої кислоти. Висококонцентрована оцтова кислота їдка і досить небезпечна, легко спалює тканини. Повідомляється про випадки опіку стравоходу внаслідок вживання таблеток з оцтом. Звичайний яблучний оцет, розведений у воді зберігає свої корисні властивості та мінімізує ризики. Після вживання варто все ж прополоскати ротову порожнину водою для захисту зубів.
Окремий звіт свідчить, що регулярне вживання великої кількості оцту може призвести до вичерпування запасів калію та втрати кісткової тканини. Згідно зі звітом, особа споживала 250 мл (8,5 унцій) оцту на день протягом шести років, що набагато більше, ніж зазвичай рекомендовано - від 15 до 30 мл (від 0,5 до 1 унції) на день. Зважаючи на все вищезгадане, людям із низьким рівнем калію слід з обережністю підходити до регулярного споживання оцту як добавки та контролювати рівень калію.
Розлад травлення є поширеною проблемою, яка часто не має конкретної визначеної причини. Натуральні засоби можуть допомогти зменшити або усунути симптоми хронічного розладу травлення. За умови правильного застосування більшість натуральних засобів є досить безпечними та мають мінімум побічних ефектів. Окремим особам підійде лікування за допомогою пробіотиків, травних ферментів, перцевої м'яти, клітковини та яблучного оцту .
Джерела:
