ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:Цей блог не призначений для встановлення діагнозу...
This blog does not intend to provide diagnosis, treatment, or medical advice. Read more. The content provided on this blog is for informational purposes only. Please consult with a physician or other healthcare professional regarding any medical or health-related diagnosis or treatment options. Information on this blog should not be considered as a substitute for advice from a healthcare professional. The claims made about specific products throughout this blog are not approved to diagnose, treat, cure, or prevent disease.
Автор: Доктор Кендіс Мазерс, лікар-натуропат
Майже кожен чув про зв’язок між травним трактом та головним мозком, в межах якого відбувається їхня взаємодія. Такий зв’язок між травним трактом та головним мозком було чітко підтверджено десятиліттями численних досліджень. Але як щодо зв’язку між психікою та шкірою?
Чи може психодерматологія стати тим самим ключем до розуміння заплутаної взаємодії між емоціями та епідермісом? Що ж таке психодерматологія та як цей новітній науковий напрям може змінити правила гри у сфері здоров’я шкіри?
Психодерматологія — це новітній науковий напрям, у якому вивчення шкіри перетинається з вивченням психіки. Вона поєднує дерматологію, з її розумінням та лікуванням захворювань шкіри, як-от вітіліго, акне та розацеа, та психологію й психіатрію, що прагнуть розібратися в психіці та її розладах, таких як депресія, тривожність, шизофренія тощо.
Незважаючи на те, що психодерматологію вважають новою галуззю медицини, яка активно розвивається, вперше про неї заговорили ще в стародавній Греції, за часів Гіппократа. У своїх письмових роботах Гіппократ визнавав зв’язок між стресом та станом шкіри. Він навіть згадував випадки, коли люди виривали на собі волосся саме через емоційний стрес.
Ближче до сучасності книга «Захворювання шкіри», написана Вільямом Джеймсом Еразмом Вілсоном у 1850 році, представила світу більш глибокий розбір психодерматології. Вілсон писав про «невроз шкіри». Невроз шкіри — це, технічно, захворювання шкіри, спричинене психічним розладом без органічної причини.
Вілсон зазначив корелювання психічних розладів із такими захворюваннями шкіри, як світліші за навколишню шкіру ураження, гніздова алопеція, тобто зональне випадіння волосся, що веде до облисіння, та навіть відчуття, ніби шкіра свербить від паразитів. Він навіть пов’язував гіпергідроз (надмірне потовиділення) з такими психічними розладами, як тривожність, страхи й фобії та депресія.
У наші часи психодерматологію пов’язують з іншою новітньою галуззю, психонейроімунологією, яка вивчає те, як емоційні та психічні розлади, такі як стрес, здатні впливати на імунну систему та шкіру.
Багато з дослідників та клініцистів поділяють психодерматологічні розлади на три категорії: психофізіологічні розлади, первинні психіатричні розлади та вторинні психіатричні розлади.
Психофізіологічні розлади — це шкірні розлади, які реагують на емоційний стан людини, як-от на стрес. До цієї категорії належать такі шкірні розлади, як екзема та псоріаз.
Первинні психіатричні розлади — це психічні захворювання, здатні стати причиною самостійного пошкодження власної шкіри. До них належить, наприклад, трихотіломанія. Трихотіломанія — це розлад, що полягає у висмикуванні волосся з різних ділянок власного тіла, як-от зі шкіри голови чи вій, через сильний стрес чи через інші психічні розлади.
Вторинні психіатричні розлади охоплюють захворювання шкіри, що відбиваються на зовнішньому вигляді та здатні стати причиною розвитку соціальних фобій і зниження самооцінки.
Зрозуміло, що історія психіатричних та психологічних розладів, які відбиваються на стані шкіри (і навпаки) є добре задокументованою. Це свідчить про наявність чіткого зв’язку між психікою та шкірою.
Хоча протягом останніх років багато уваги та зусиль дослідників приділялося зв’язку травного тракту та головного мозку, про зв’язок між психікою та шкірою згадували рідше. Віра в те, що різні ділянки організму взаємопов’язані, насправді лише щойно почала набувати визнання в сучасній медицині.
Взаємопов’язаність означає, що жодна частина тіла не діє та не страждає незалежно від інших. Якщо втрачено баланс в одній із частин тіла, то це може відбитися й на інших. Отже, дисбаланс мікрофлори травного тракту здатний вплинути на стан здоров’я головного мозку, а психічний розлад, як-от тривожність, може відбитися на цілісності та здоров’ї шкіри.
Але в чому полягає причина зв’язку між психікою та шкірою? Психодерматологія спроможна дати нам деяке уявлення про це.
Психодерматологія усвідомлює, що як шкіра, так і нервова система, зокрема й головний мозок, походять з одного джерела. На ембріональній, тобто ранній стадії розвитку організму людини, шар ембріону під назвою «ектодерма» поступово породжує як шкіру, так і нервову систему. Це спільне джерело походження шкіри та нервової системи допомагає пояснити наявність взаємозв’язку психіки та шкіри.
Згідно з результатами досліджень, психологічний зв’язок між психікою та шкірою також може виникати завдяки особливому різновиду клітин — так званим клітинам Меркеля. Клітини Меркеля — це спеціалізовані клітини, розташовані під зовнішнім шаром шкіри, епідермісом. Ці клітини відповідають за відчуття дотику та тісно пов’язані з нервами, які передають це відчуття до головного мозку.
Клітини Меркеля також можуть брати участь у вивільненні до організму нейромедіаторів, тобто хімічних сполук, які передають нервові імпульси. У межах одного дослідження in vitro, тобто в пробірках, було продемонстровано збільшення розміру клітин Меркеля в шкірі під час запальних захворювань шкіри.
Психодерматологія також спроможна надати подальшого розуміння зв’язку психіки та шкіри, вивчаючи вплив стресу на організм. Одне дослідження виявило здатність гострого емоційного стресу стимулювати активування та дегранулювання тучних клітин. Тучні клітини — це білі кров’яні тільця, що містять гістамін. Коли вони активуються, то вивільняють гранули гістаміну (дегранулювання) в кров, спричиняючи посилене свербіння та набрякання шкіри.
Дослідження продовжують демонструвати дуже чіткий зв’язок між психікою та шкірою. Насправді, згідно з результатами досліджень, психічні розлади є досить поширеними серед людей, які страждають на захворювання шкіри. Одне дослідження, наприклад, продемонструвало в дітей, які страждали на екзему, значно вищий ризик розвинення синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю, ніж у дітей, у яких екземи не було.
Інше дослідження виявило в осіб із чутливою шкірою підвищене корелювання з тривожністю та значніше почервоніння шкіри. У межах ще одного дослідження було продемонстровано, що особи, які страждали на тяжку форму депресії, мали на 64 % збільшений ризик розвинення вітіліго — захворювання шкіри, при якому плямоподібні ділянки шкіри втрачають забарвлення. Дослідження також виявили у вітіліго корелювання з тривожністю. Зокрема, приблизно в 36 % осіб, у яких було діагностовано вітіліго, страждали також на тривожність.
І навіть в акне психодерматологія теж виявила корелювання з тривожністю. Згідно з результатами досліджень, підвищений рівень стресу здатний спричинити серйозніші висипання акне. У межах одного дослідження, в якому брали участь студенти-медики жіночої статі, було продемонстровано, що підвищення рівня стресу спричиняло серйозніші висипання акне.
Згідно з результатами досліджень, до 40 % осіб, які звертаються за лікуванням шкірних захворювань, також мають певний психічний розлад, що відбивається на перебігу їхнього шкірного захворювання чи погіршує його. Саме тому психодерматологія зосереджується на вирішенні проблем як із психікою, так і зі шкірою — на благо людини.
Дослідження у сфері психодерматології приділяють увагу різноманітним методикам, здатним поліпшити як стан здоров’я шкіри, так і психічне здоров’я людини. Із цих методик можна позначити N-ацетилцистеїн, інозитол, техніки полегшення стресу та вітамін B12.
Зокрема, дослідження продемонстрували здатність N-ацетилцистеїну допомагати особам, які страждають на певну нав’язливу поведінку, як-от дряпання шкіри чи висмикування волосся. У межах одного подвійного сліпого плацебо-контрольованого випробування, в якому брали участь 50 осіб із трихотіломанією, було продемонстровано здатність N-ацетилцистеїну значно знижувати інтенсивність висмикування волосся в порівнянні з плацебо.
N-ацетилцистеїн — це синтетична форма амінокислоти цистеїну, що потрібна для утворення таких білків, як бета-кератин, що міститься у волоссі та в шкірі. У межах тематичного дослідження вживання N-ацетилцистеїну жінкою з трихотіломанією вона змогла повністю відростити своє волосся за 3 місяці вживання цієї дієтичної добавки.
Інше дослідження, яке зосереджувалося на вивченні екскоріації (розладу, що змушує людей надмірно колупати власну шкіру), продемонструвало здатність інозитолу сприяти зниженню інтенсивності такого колупання. Інозитол — це різновид цукру, що міститься в тілі й головному мозку людини. Він спроможний впливати на настрій та роботу мозку.
Дослідження також показали, що полегшення тривожності здатне допомогти безпосередньо поліпшити стан здоров’я шкіри. Згідно з результатами досліджень, методики терапії тіла та психіки, як-от медитація та полегшення стресу через усвідомлення, сприяли помірному полегшенню відчуття свербіння та прагнення чухати шкіру порівняно з групою плацебо в дорослих людей, які страждали на екзему та псоріаз.
Дослідження також продемонстрували здатність місцевого нанесення чи перорального вживання дієтичних добавок із вітаміном B12 бути корисним елементом зв’язку між психікою та шкірою. Зокрема, в межах одного подвійного сліпого плацебо-контрольованого випробування вивчалася дія місцевого нанесення вітаміну B12 на екземні ураження в дітей. У межах цього випробування через 4 тижні спостерігалися кращі результати нанесення вітаміну B12, ніж плацебо. Інше тематичне дослідження продемонструвало здатність дієтичних добавок із вітаміном B12 сприяти поліпшенню симптомів екземи в пацієнта чоловічої статі віком 18 років, який через тяжкість свого захворювання потребував значного об’єму нанесення місцевих стероїдних засобів.
Цікаво, що дослідження виявили корелювання вітамінів групи B, зокрема вітамінів B6 та B12, з позитивними зрушеннями загального настрою та полегшенням сприйняття стресу.
Психодерматологія — це новітній науковий напрям, що базується на взаємозв’язку психіки та шкіри. Психодерматологічний підхід до зв’язку між психікою та шкірою може стати прогресивним шляхом до здорової, молодої на вигляд шкіри та ясного розуму. Психодерматологічні дослідження можуть навіть сприяти довголіттю, зосереджуючися на шкірних проявах проблем із психікою, які можуть бути ранніми ознаками реагування організму на стрес.
Вирішуючи проблеми, спричинені впливом психіки на шкіру та навпаки, психодерматологія може стати ключовим елементом омолоджувальної програми як для психіки, так і для шкіри.
Джерела:
