ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:Цей блог не призначений для встановлення діагнозу...
This blog does not intend to provide diagnosis, treatment, or medical advice. Read more. The content provided on this blog is for informational purposes only. Please consult with a physician or other healthcare professional regarding any medical or health-related diagnosis or treatment options. Information on this blog should not be considered as a substitute for advice from a healthcare professional. The claims made about specific products throughout this blog are not approved to diagnose, treat, cure, or prevent disease.
Автор: Д-р Майкл Мюррей, лікар-натуропат
Уперше опубліковано в лютому 2018 р. / Оновлено в серпні 2023 р.
Здатність рослин пристосовуватися до оточення — одне з найдивовижніших природних явищ. На активні сполуки у складі рослини можуть помітно впливати географія, висота над рівнем моря, клімат тощо. Ці стресогенні чинники часто викликають утворення в рослині захисних чинників, потрібних їй, щоб вижити. Нерідко такі сполуки також виявляються доволі корисними й для здоров’я людей.
Чудовим прикладом того, як через вплив оточення змінюється хімічний склад рослини, є перуанська мака (лат. Lepidium meyenii).
Цей дивовижний представник родини капустяних є близьким родичем ріпи, але просто навісити на нього ярлик звичайного хрестоцвітого овочу буде майже несправедливим щодо його корисності для здоров’я, хоч в інших капустяних і є низка своїх корисних властивостей.
Мака — неабияка рослина, варта відповідної шаноби.
Мака походить із північної частини Пуни — місцевості, яка перетинає кордон Перу та Болівії, де висота над рівнем моря становить приблизно 3300–4300 метрів (11 000–14 000 футів). Це трохи вище верхньої межі лісу, але нижче снігової лінії, де сніг уже не тане. Мака — найвисокогорніша продовольча культура у світі. Однак регіон Пуна є проблемним для вирощування сільськогосподарських рослин не лише через свою висоту над рівнем моря. Незалежно від пори року температура може коливатися від нижчої за нуль до 15,5 °C (60 °F). Навіть коли, якщо дивитися на опади, у цій місцевості настає посуха, вологість повітря однаково залишається відносно високою.
Через це там часто бувають заморозки, у тому числі й протягом вегетативного періоду. Загалом це значить, що всі ці природні стресогенні чинники призводять до неповторного хімічного складу перуанської маки.
Мака — це невелика рослина, яка виростає приблизно 15 см (6 дюймів) заввишки та в поперечнику. Її схожий на ріпу коренеплід під час збору врожаю має діаметр приблизно 2,5–7,5 см (1–3 дюйми). Цю рослину тисячоліттями цінують за здатність позитивно впливати на енергійність, витривалість та фертильність. А для жителів Пуни вона все ще залишається важливим харчовим продуктом.
Мака відрізняється сильним гірким смаком, але в неї також є й солодкуватий присмак. Цей захоплюючий та незвичайний смак може змінюватися залежно від умов вирощування рослини. Різні сорти маки також відрізняються хімічним складом та застосуванням. Переважно вирощують три різновиди з різними кольорами коренеплодів:
Сушений порошок маки сповнений поживних речовин, зокрема таких мінералів, як кальцій, магній, цинк та калій. Він також містить 13–16 % білків та багатий на незамінні амінокислоти. У ньому також немало харчових волокон (8,5 %), вуглеводів (59 %) та вільних жирних кислот (2,2 %). І хоча це чудова поживна цінність, фітохімічні речовини в маці ще цікавіші. Там багато неповторних сполук, але спершу варто зазначити, що всі представники родини капустяних відомі своїм вмістом глюкозинолатів. Ці сполуки є цінними корисними складниками капусти кейл, білоголової капусти, броколі тощо, і здатні також позитивно впливати на обмін гормонів. Мака містить унікальні глюкозинолати, а особливо важливими для її корисної дії є бензилглюкозинолати та глюкотропеолін.
У ній також є група унікальних алкалоїдів, які називають макамідами, як-от макаридин та макаен. Алкалоїди — це, загалом, швидкодійні сполуки. Ці алкалоїди маки впливають на центральні механізми контролю в гіпоталамусі, гіпофізі, надниркових залозах та інших ендокринних органах. Ймовірно, адаптогенна дія маки значною мірою викликана цими цінними сполуками.
Антоціанідіни та інші флавоноїди , найкраще відомі з ягід, відповідають за забарвлення чорної та червоної маки. Ці пігменти також є однією з причин деяких корисних властивостей маки, особливо антиоксидантної дії.
Мака також містить алкаміди. Ці сполуки найбільш відомі як ті складники ехінацеї, від яких щипає язик.
І, нарешті, у маці є низка стеролів, як-от брассікастерол, бета-ситостерол, кемпестерол та стигмастарол.
Дивлячися на хімічний склад маки, легко зрозуміти, чому в неї такий неповторний смак. А ще можна зазначити, що малопомітні зміни у співвідношенні цих активних компонентів у різних кольорах маки та желатинізованих екстрактах із них можуть мати й інші ефекти.
Порошок перуанської маки виготовляють із коренеплодів, які збирають, сушать на сонці, очищають та перетирають на дрібний порошок. Протягом цього процесу коренеплід ніколи не нагрівають вище 45 °C (115 °F), у такий спосіб зберігаючи максимальну кількість поживних речовин, ферментів та корисних глюкозинолатів.
Щоб виготовити желатинізований порошок маки, висушені на сонце коренеплоди спочатку відварюють, а потім пресують, щоб повністю позбутися крохмалю. Для отримання 1 кг желатинізованого екстракту маки потрібно 4 кг порошку (співвідношення 4:1). Нагрівання маки руйнує ферменти та денатурує деякі з глюкозинолатів, але натомість концентрує багато з активних сполук та полегшує їхнє засвоєння. Наприклад, нагрівання підвищує рівень сульфорафану, що є похідною сполукою глюкозинолатів маки, відомішою як складник паростків броколі.
Завдяки тому, що перуанці, які проживають у центральних Андах, споживають маку в натуральному сушеному вигляді, для вивчення безпечності маки та її впливу на організм людини можна досліджувати цю історичну популяцію. Варто, зокрема, згадати одне з таких досліджень.
Дослідники оцінювали споживання маки, соціально-демографічні аспекти, стан здоров’я та переломи в чоловіків і жінок віком 35–75 років у цій популяції. Згідно з результатами цього дослідження, споживання маки корелювало зі значно вищими показниками стану здоров’я. Воно також корелювало з меншою частотою переломів та нижчими показниками ознак та симптомів хронічної гірської хвороби. Крім того, споживання маки корелювало з нижчим індексом маси тіла та нижчим артеріальним тиском.
Інше дослідження продемонструвало аналогічні результати щодо показників стану здоров’я, але виявило у споживання маки корелювання з нижчим рівнем інтерлейкіну-6 (IL-6, англ. interleukin-6) важливого маркеру запалення та оксидативних пошкоджень. Високий рівень IL-6 в сироватці крові корелює зі старінням, ожирінням, підвищеною частотою серцево-судинних захворювань, порушенням когнітивних функцій та меншою тривалістю життя. Підвищений рівень IL-6 також корелює з проживанням на значній висоті над рівнем моря. Виходить, що природа надала людям, які живуть високо в Андах, спосіб вирішити цю проблему.
Мака відповідає всім критеріям, необхідним для класифікування її як «адаптогену». Мабуть, саме тому деякі маркетологи помилково називають її перуанським женьшенем. Мака не належить до родичів женьшеня, але може похвалитися адаптогенною дією, схожою на дію женьшеню. Адаптогени історично використовували для:
Одним зі стабільних результатів клінічних досліджень на людях є встановлення того що мака здатна поліпшувати настрій, полегшувати відчуття стресу та тривожності, а також посилювати відчуття сповненості енергією.
Мабуть, найвідомішою корисною властивістю маки є стимулювання сексуального ваблення та статевої функції як у чоловіків, так і в жінок. Клінічні випробування підтвердили це, зокрема й корисність маки для еректильної функції. У чоловіків мака не продемонструвала спроможності безпосередньо впливати на рівень тестостерону. Натомість вона має здатність діяти на ендокринну систему загалом, полегшуючи несприятливі наслідки стресу та водночас позитивно впливаючи на настрій, енергійність та витривалість.
Жіночий організм також зазвичай добре реагує на маку. Наприклад, у межах одного невеликого подвійного сліпого рандомізованого плацебо-контрольованого перехресного дослідження, у якому брали участь жінки в постменопаузі, мака продемонструвала здатність знижувати рівень тривожності та депресії, а також полегшувати симптоми статевої дисфункції.
Реальність така, що в сучасному суспільстві статева дисфункція дуже поширена в усьому світі, вражаючи 20–30 % чоловіків та 40–45 % жінок. Найчастіше статева дисфункція пов’язана зі зниженим сексуальним вабленням як у жінок, так і в чоловіків, а також еректильною дисфункцією в чоловіків. Оскільки мака здатна впливати на обидві основні причини сексуальної дисфункції, не дивно, що саме через це як чоловіків, так і жінок зазвичай цікавить можливість додавання маки до своєї дієти.
Маку здавна використовують для стимулювання фертильності. Деякі дослідження, у яких брали участь чоловіки з порушеннями функції сперматозоїдів та погіршеною якістю сперми, підтвердили обґрунтованість цього. У межах подвійного сліпого випробування 69 чоловікам, яким було діагностовано легку ступінь зниження рухливості сперматозоїдів (астенозооспермії) та зниження їхньої кількості, протягом 12 тижнів надавали маку (2 г на добу) чи плацебо. У чоловіків, які вживали маку, спостерігалося значне поліпшення концентрації сперми, але не було суттєвих відмінностей в об’ємі сперми, рухливості сперматозоїдів та морфології, порівняно з групою плацебо. Такі результати вказують на те, що мака є помірно корисною в цій сфері.
У Перу маку використовують для допомоги жінкам у період менопаузи. У межах чотиримісячного дослідження в жінок у постменопаузі, які вживали 2 г порошку маки на добу, спостерігалося поліпшення гормонального балансу (фолікулостимулювального гормону, естрогену, прогестерону та адреноконтикотропного гормону) та зниження частоти кидання в жар, нічного спітніння, переривчастого сну, нервозності, депресії та прискореного серцебиття. Також було виявлено зниження маси тіла й артеріального тиску та збільшення рівнів холестеролу ЛПВГ і заліза в сироватці крові. Такі результати підтверджують обґрунтованість історичного вживання маки жінками в період постменопаузи.
Вищенаведеним дослідженням, у якому брали участь жителі перуанських Анд, було виявлено зокрема й здатність маки знижувати артеріальний тиск. А в межах подвійного сліпого випробуванні на здорових чоловіках було продемонстровано зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску після 12 тижнів вживання желатинізованої маки. Інше дослідження, у якому брали участь жінки в постменопаузі, виявило здатність знижувати артеріальний тиск у звичайного порошку маки.
Звичайна доза сушеного порошку маки становить 1500–3000 мг один чи два рази на добу. У разі необхідності більш терапевтичної дії можуть знадобитися вищі дози, але добова доза у 1,5-6 г є прийнятною для загального поліпшення стану здоров’я.
Пам’ятайте, що на маку, як і на будь-який інший продукт харчування, може виникнути індивідуальна реакція.
Мака зазвичай дуже добре переноситься. Якщо вона все ж спричинить подразнення шлунково-кишкового тракту — можливо, варто перейти на її желатинізовану форму. Завжди консультуйтеся з лікарем перед внесенням змін до своєї дієти чи оздоровчих процедур.
Джерела:
